Ім’я Тараса Шевченка відоме всьому світові. Особливо воно близьке нам, українцям. Великий Кобзар, на мою думку, став Кобзарем тому, що не лише оспівував у своїх творах величний та героїчний дух українців різних часів, показував красу природи засобами слова, передавав звуки за поетичними образами, а й виховував власним життєвим прикладом. Не залишався байдужим до долі свого народу, бо й сам був кріпаком і, як ніхто інший, розумів труднощі буття поневоленої людини.
Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.
До Кобзаря вертаються багато поетів сучасності. Адже він писав відверто та щиро, проживав кожне слово своєї поезії, плакав та сміявся.
У моєму житті Тарас Шевченко – це взірець, до якого потрібно прагнути. Адже досягнути його поетичної майстерності не може ніхто. Та й на прикладі життя поета можна показати, хто такий справжній патріот своєї Батьківщини. А «Кобзар» - це статут і закон для всіх українців.
Отже, Тарас Шевченко – це втілення сили духу, мужності, коли кожен українець буде прагнути до висоти його думок і ідей, то буде й щасливою, вільною Україна…
