Imennur 258 1. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Над іменниками II відміни наре
пишіть їхній відмінок. Обгрунтуйте написання.
1. І вишні по садк(ам,ах) стояли з рушниками, чекали на
сватів, які давно вже йшли (Є. Гуцало). 2. На землю по зоря-
них сходах,ам) задуманий вечір зійшов (В. Сосюра). 3. Гей,
Івансу,е), пора нам сідлати коня і збиратись мерщій у дорогу
(М. Петренко). 4. (Дощ) пахучим день промок (М. Стель
мах). 5. Синє небо над зеленим (гай) рідний край вітає з доб-
рим (урожай) (В. Сосюра).
II. Виділений іменник розберіть як частину мови (письмово).​

Рослини - це легені Землі. Вони виробляють кисень, яким ми дихаємо. Без кисню нам нічим буде дихати, люди і тварини вимруть. 
Тому треба берегти зелене вбрання нашої красуні - планети. По-перше, рослини служать, в деякому роді, лікарськими засобами. Якщо дослухатися порад і рецептів народної медицини, то травами і квітами лікувалися ще в стародавні часи, а й сьогодні дана методика актуальна. З них роблять різні настої, відвари, сушать на зиму та інше. Найпоширенішими рослинами є материнка, чистотіл, мати-й-мачуха і багато інших. Вони дозволяють не тільки вилікуватися від багатьох хвороб на ранній стадії, але і запобігти ризик захворювання. Тобто, виступають у ролі профілактичних засобів.

«Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь.
Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того — це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть.
Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували людську гідність. А чи можна було зберегти її, якщо не маєш волі?

 Однозначну відповідь на це питання дали герої твору Михайла Коцюбин­ського «Дорогою ціною». Остап і Соломія є уособленням образу непримирен­ного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя.
На початку повісті автор зображує Остапа молодим парубком. Але, незважа­ючи на юні літа, він був справжнім чоловіком. Герой любив свою землю: «Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовля­ло до його». І жив би Остап на цій землі, обробляв, плекав її, матір-годувальницю, якби не панщина.
Вихований на дідових розповідях про козацьку вольницю, він не міг терпіти панського свавілля, вся душа його бунтувала проти наруги над людьми. Пан по­збавив Остапа коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущається з його діда. Та погнала хлопця з рідної землі погроза пана віддати в рекрути, з живого шкуру зідрати.
Не бажаючи залишитися в панському господарстві німою худобою, Остап за­лишає рідну домівку, хоча душа його болить і за дідом, і за Соломією. Чи міг він тоді вночі, коли прощався з коханою, передбачати, що незабаром і вона вирушить у далеку путь на пошуки волі? Звичайно, ні, тому таким великим було йо­го здивування і радість у момент зустрічі.
Наші герої розуміли, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнен­ня своєї мети вони ладні були пройти крізь пекло.
Так і трапилось. Коли позаду лишились глибокі води Дунаю, які відділяли Остапа і Соломію від омріяної свободи, сліпа куля, випущена навмання коза­ком, стала на перешкоді. Весь тягар у пошуках порятунку ліг на плечі жінки. Але й хлопець на межі людських сил боровся з обставинами, тому що воля була так близько, а бажання жити таким великим. Мужність Остапа, його жага до волі вражає. Здається, що навіть голодний вовк не роздер поранену людину не тому, що злякався води, а тому, що зрозумів її почуття, бо і сам був сином волі.
Доля зглянулась над героями, не дала їм загинути у плавнях, як подарунок по­слала циганську родину. Та цей дарунок виявився «троянським конем». За розбій турецькі жовніри разом з циганами схопили й Остапа. В одну мить воля, шлях до якої був таким довгим і кривавим, перетворилася на примару. Та Соломія не дає розпачеві перемогти себе, вона шука б порятунку коханого. Все ж обстави­ни виявилися сильнішими за бажання свободи і кохання. Води Дунаю поглинули Соломію і разом з нею надію Остапа на вільне, щасливе життя.