1. Поставити наведені власні особові імена і прізвища в родовому і давальному відмінках. Зверніть увагу на їх правопис. Микола Жиленко, Дмитро Прокопець, Ілля Ткач, Ольга Шевчук, Клавдія Першина, Надія Мукомел, Віра Борисова, Мирослава Захаренко.
2. Зазначте речення, в якому правильно вжито іменник на означення статусу, посад, професій, звань.
2.1. а) Аспірантка Київського міжнародного університету Власьєва Ганна Семенівна склала план свого наукового дослідження.
б) Аспірант Київського міжнародного університету Власьєва Ганна Семенівна склав план свого наукового дослідження.
в) Аспірант Київського міжнародного університету Власьєва Ганна Семенівна склала план свого наукового дослідження.
2.2. а) У конкурсі перемогла дипломант багатьох обласних змагань Сидорова Надія Петрівна.
б) У конкурсі переміг дипломант багатьох обласних змагань Сидорова Надія Петрівна.
в) У конкурсі перемогла дипломантка багатьох обласних змагань Сидорова Надія Петрівна.
3. Вкажіть рядок, в якому всі форми іменників є невідмінюваними. а) Трюмо, Донбас, какао, Батумі.
б) Ембарго, Коваленко (Віра), півзошита, меню. в) Гаваї, самбо, портмоне, леді, нетто.
г) Ківі, бойкот, Кутаїсі, Ріо-де-Жанейро.
4. Відредагуйте речення, правильно вживаючи займенники.
а) Керівник особисто сам перевірив плани роботи працівників. б) У кожнім списку студентів є ті хто не отримав підручників. в) Він своїми руками відремонтував свою машину.
г) Дякую Вас за надану до
д) Нами доведено, що план роботи колективу на 1 півріччя потребує уточнень.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.

Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.

Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.

Пам’ятник Шевченку в Умані (встановлений у 1981 році) здіймається на косогорі над плесом Осташівського ставу.

Відомо, що в Умані Тарас Шевченко бував двічі. Вперше в дитинстві з батьком, коли возили на уманський ярмарок сіль із чумацьких промислів. Вдруге Тарас Григорович відвідав легендарне місто у свій приїзд в Україну у 1845 році. Тоді й милувався чарівними краєвидами дендропарку «Софіївка». Свідчення про це залишив на сторінках повісті «Княгиня», написаної російською, де порівнює уманський диво-сад з шедеврами садово-паркового мистецтва імператорського двору: «Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, уманский и петергофский». Побачив поет і будівлю Базиліанського монастиря, де розгорталися драматичні події Коліївщини, описані в поемі «Гайдамаки», і старовинну міську ратушу, і побудований Потоцькими костьол, де нині облаштовано картинну галерею.

Після відвідання Умані Шевченко написав поему «Холодний Яр», де також згадується це місто. До речі, перший пам’ятник поету в Умані був встановлений в «Софіївці» — на Бельведері, над Нижнім озером.

Ім’я Кобзаря носить Уманський гуманітарно-педагогічний коледж. Є в місті також вулиця Шевченка. За дослідженнями відомого історика-краєзнавця Миколи Комарницького, міська дума довго добивалася дозволу увічнити пам’ять великого поета в назві вулиці ще до 1914 року, до столітнього ювілею. Лише в 1916-му вдалося досягти мети: вулицю Стару перейменували на вулицю Шевченка, і це була перша на Україні вулиця його імені.