У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?
Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.
Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.
На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.
Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.
Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».
Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.
Громадська діяльність-це поклик душі. Лише щира душею людина,зможу до тому,хто потребує до Лише добрий та безкорисливий чоловік до ншому,не потребуючи за це щось взамін. Я часто бачила, як на вулиці старенька бабуся подає гроші хворій дитині. Проте,ні разу не помічала як чоловік на дорогезному джипі ,хоча б,зі співчуттям подивився на те дитя. Але ,чому, білішість впливових людей просто байдужі до чужого горя,хоча вони з легкістю могли б до Чому трапилось так ,що більша половина сучасного суспільства просто втратила безкорисної до та любові до ближнього?
Особисто я,думала що нааше суспільство вже втратило ту душевно любов та почуття співчуття та до Проте, на щастя,це зовсім не так. Нещодавно я гуляла містом, і побачила дивно одягнену молодь я ящичками в руках. Меніі стало цікаво, що ж вони збираються робити,і чому їх так багато. Підійшовши ближче я побачила на ящичка з фотографію молодого хлопця,білоцерківського спортсмена-борця. Хлопець прославив всю Україну в галузі спорту. Він здобув у своєму житті дуже багато перемог,проте,не зміг виграти головної битви. Війни з долею. Так. Його поклала на ліжко страшна хвороба,проте,він не опустив перед нею руки. Так само не опустили руки сотні волонтерів. Це молоді хлопці та дівчата,літні та старші люди. Вони проникли ся духом боротьби за життя переможця. Кожен з них,точно не має купу грошей чи впливових зв*язків,проте,вони не шкодують ні своїх накопичень ні вільного часу на те,щоб до цій людині. Їх піклування та до дуть від щирого серця,тому що забувши про всі свої плани та перспективи,вони йдуть в центр збирати кошти.Вони всі разом борються за життя одного героя.
То ж чому прості люди здатні на до переживання? Чому ті хто,живе на мінімальну зарплату чи пенсію,віддають її на до ншим? А ті,хто має в сей час тисячі гривень,просто проходять мимо ящичків,в яких лежать сотні діагнозів,сотні людських життів? На мою думку,кожен впливовий посадовець має задуматись і переосмислити власні дії. Невже десята по кількості машина,може коштувати дорожче десятка людських життів? Хіба Вам не буде приємно,почути величезне від людини,яку власне ви врятували від неминучої смерті?
