Прочитайте текст. Знайдіть етнографізми і випишіть їх Староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших
звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня
-
без писанки, Святої трійці — без клечання. Ми відзначаємо
свято Купала, закликаємо щастя на майбутній рік на
Введення, кличемо долю на Катерини, ворожимо на Андрія.
Це наша культура, наша найстарша традиція. Кутя
символ урожаю, а писанка символ народження весняного
сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від
нечистих духів.
Про все це співається в колядках, що були відомі в Україні
далеко ще до початку християнських часів. Це виявляється й
у звичаєвих
дванадцять
обрядах,
полин,
дванадцять святвечірніх страв, дідух* на покуті", сіно на
столі, закликання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі та
злих вітрів.​

Тому-що на цій землі я зробила свої перші кроки та посадила перше дерево, пішла до школи, здобула знання, знайшла вірних друзів. ще з дитячих років мій край назавжди полонив мене чарівною красою природи. мальовничі простори, через які несе свої води річка південний буг, прекрасні в усі пори року. навесні мій край буяє білим цвітом садків та звучить дзвінким співом птахів. улітку – шелестить золотим колоссям пшеничних полів та вабить теплими хвилями місцевої річки. восени – потопає в осінньому вбранні численних лісів та ароматі дозрілого щедрого урожаю. а взимку мій край вкривається найпухкішою білою ковдрою снігу і розносить у повітрі казковий настрій новорічних та різдвяних свят.

      1. разом: врозтіч, нарозхват, униз, уночі, допізна, натроє, чимдуж, декуди, напролом, відтепер, якнайкраще, щодня, аніскільки, мимохідь, насамперед, потихеньку, безперестанку.        2. окремо: по можливості, під гору, як слід, на жаль, таким чином, сам на сам, до лиця, по черзі, до речі, з розгону, на мить, уві сні, до сьогодні, до вподоби, за що, на вибір, без черги, по суті, до речі, без відома.       3. дефіс: ледве-ледве, по-сусідськи, по-людському, по-латині, хоч-не-хоч, ось-ось, десь-то, хтозна-як.