Ми живемо в двадцять першому столітті – піку комп’ютерних технологій. Тому не дивно, що сучасна людина вимагає щоденного оновлення інформаційних ресурсів. Та чи зможе комп’ютер повністю витіснити книгу? І чи можна їх порівнювати? Відповідь на це питання досить неоднозначна. З одного боку справді, техніка полегшила існування мільйонам людей. Ми вже не можемо навіть уявити свого життя без машини, комп’ютера, інтернету. Техніка дійшла до того, що навіть школярам більше не потрібно носити за спиною величезні підручники. На зміну пришла кишенькова електроніка. Та є й зворотній бік медалі. На жаль, технологічний прорив має негативний вплив на психологію дітей. Особливо зомбуючі так звані пізнавальні комп’ютерні ігри та соціальні мережі. Вони пропагують насильство, марну трату часу, усамітнення. А це призводить до деградації. Інша справа – книга. Вона була популярною в усі часи й народи. Хороша книга навчає, виховує, допомагає пізнати історію й культуру. Особисто я дуже люблю відвідувати бібліотеку. Непорівнюване відчуття, коли ти заходиш, береш книгу, а від неї аромат. Віє мудрістю, довголіттям. Отак гортаєш кожну сторінку й поринаєш у незвіданий світ мрій. Недарма ж Іван Франко писав: «Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, труду хоч матиме вдосталь, дивнії перли виносить». Наймудріший у світі комп’ютер не замінить людині книг через те, що вони втілюють у собі мудрість, історію та певну чарівність.
Я вважаю, що не варто порівнювати книгу з комп’ютером. Адже це основні засоби інформації сучасності. І хоч кожен існує на своїй території, але вони вдало доповнюють один одного. Іноді зручно ознайомитися зі змістом книги на комп’ютері, а іноді хочеться прочитати історію сповнену ілюстрацій, погортати сторінки та вдихнути аромат книги.
Чиж і щиглик Чиж, вилетівши на волю, зустрівся з дивним своїм приятелем Щиглем, і той спитав його, як він звільнився, а той відповів, що
звільнився дивом, приїхав багатий турок в їхнє місто і, прогулюючись задля цікавості по торговиці зайшов у пташиний ряд, де їх було близько чотирьохста, вони висіли в клітках одного господаря. Турок спитав, скільки торговець хоче грошей за всіх, а той відповів двадцять п'ять карбованців. Турок заплатив гроші й випустив їх, задоволено позичаючи, як ми розліталися.
-А що ж тебе, заманило в неволю? Солодкий харч та гарна клітка відповів щасливець але тепер, доки житиму, дякуватиму Богові такою пісенькою: Краще вже сухар з водою, Аніж цукор із бідою. (Г. Сковорода)
Объяснение:
Замінив усю пряму мову не прямою. Сподіваюсь на кращу відповідь)
