Сонце за день притомилося, поважчало і вже ледве триматється вгорі, все нижче опускаться до небосхилу. Ліс простягає йому назустріч набубнявілі крони. Ще трохи, й воно вмоститься у затишному, теплому гнізді, де й переспить до ранку. Надвечір'я було світле і м'яке, наче вистелене сизуватим пір'ям.