СКІФИ
Скіфи, нові володарі українських степів, були войовничими племенами. На теренах України скіфи розселилися між річками Дон і Дунай.
Утворена ними держава дістала назву Скіфія. Відвідавши Північне Причорномор’я, Геродот у своїй «Історії» стверджував, що скіфи називали себе сколотами і поділялися на царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.
Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму. Їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На Придніпров’ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів.
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.
