Знайдіть серед поданих речень два зі складеним дієслівним присудком і два – зі складеним іменним. 1. Дідусь і дня не міг прожити без читання у свої сімдесят п’ять (О.Квітневий).
2. Я з першого погляду в Київ закоханий (І. Драч).
3. Семен зразу не може зважитись почати бесіду (М. Коцюбинський).
4. Обличчя її стало мов білий камінь (О. Гончар).
5. Два джмелі з самісінького ранку пораються коло квіток (П. Загребельний).

Життя - це мистецво , яке переється з одного покоління до іншого .

С кожним днем це мистецво може покращуватись , або погіршуватись .

З давніх часів люди вважали  , що мистецтво жити ,виживати в цьому світі це найскладніше .

З кожним днем життя нам дарує як щасливі мометни так і не дуже.

Люди народжуються зі своєю місією і виконавши її тільки вони помирают.

Життя найскладніше мистецтво , бо ти не знаєш коли почнуть з`являтись перешкоди , до прикладу малювання ти знаєшь скільки треба фарби щоб малюнок не розтікся,що б папір не розмочився, а у житті все інакше . На жаль зараз такий час , що людей вбивають навіть за добрі справи , осуджують не справедливо , до кожного з нас життя ставиться по різному ... тому воно й вважається найтруднішим не всі виживають проходячи перешкоди які да ім життя , тільки не велика кількість з них досягає справжнього результату .

У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

Книга з'явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги.

Перші книги були рукописними. їх створення займало чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний звід укладений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Називається він «Повість минулих літ» і розповідає про розселення слов'ян, про утворення держав, про перших руських князів. Рукописною книгою є також одна з найдавніших пам'яток української писемності — «Слово о полку Ігоревім».

Рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого і користуватися ними могла обмежена кількість людей. Доступнішими книги стали відтоді, коли їх почали друкувати. Першодрукарями були Іван Федорів, Франциск Скорина, Єлисей Плетецький. Книгодрукування починалося з перших несміливих спроб, а потім цей процес удосконалився. Книг ставало все більше і вони були кращої якості.

Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

Книги — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

В Україні книгу шанували здавна, ще з часів Київської Русі. Книжна наука в нашій Батьківщині почалася за часів князювання Володимира. Ще більшого розквіту здобула при Ярославі Мудрому. В одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, часто читав їх вдень і вночі. Він зібрав багато писарів, які перекладали книги з грецької мови на слов'янську.

Ярослав Мудрий не тільки сам любив книги, був освіченим. Він дбав і про розвиток освіти в державі. Один, історичний факт свідчить, що в Новгороді Ярослав зібрав триста дітей старост і священників і звелів навчати їх.

Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так.. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення.