Розставити розділові знаки А з хмар розкритих широко і синьо несуть привіт весняні журавлі. Наука то
криниця викопана голкою. Не смачний хліб чужим ножем краяний. А за
березою дуби стоять тримаючи віки на своїх обважнілих руках.

Я люблю гати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. Люблю проводити вихідні у весняному лісі. Йдеш лісом і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. Ось сонячні зайчики танцюють на галявині, – вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. Між деревами від перших сонячних промінчиків з’явилися проліски. Вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. Блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. Набредеш на галявинку пролісків – і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору – яскраво-блакитного. Квіти такі ніжні, що й зривати їх шкода і навіть соромно. Напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана з них – красуня весна.

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?
Іменники змінюються за:
⇒ Числами: 
      - однина: тварина, завод;
      - множина: тварини, заводи.
⇒ Відмінками:
         Н. тварина    тварини
         Р. тварини     тварин
         Д. тварині     тваринам
         З. тварину    тварин
         О. твариною тваринами
         М. на тварині на тваринах
         Кл. тварино   тварини
синоніми; чоловік – чоловік, друг – товариш, вітчизна – батьківщина.
антоніми; війна - мир, ранок - вечір,день-ніч

Підметом (Корова (хто?) Пасеться на лугу)2) присудок (Я роблю (що?) Домашнє завдання)3) Обставиною (Я сьогодні ночую (де?) У подруги)4) Доповненням. (Маша до мені (з чим?) Із завданням)
Я роблю домашне завдання
я -пiдмет
роблю- присудок