Обставину виділено в реченні А. Робити добро - "почесно "
Б. Стрижку" наголо" називають солдатською
В. Брат пішов на стадіон "тренуватися "
Г. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує" кіно ".
​

Прислівники здебільшого виступають обставинами(Сьогодні я по-новому відкрив для себе світ.); але якщо прислівник залежить від іменника, тоді він виконує синтаксичну функцію означення (Дорога ліворуч вела в царство лісу.). Підметами і додатками прислівники бувають тоді, коли вживаються у значенні іменника (Надворі сьогодні сонячна погода.). Такі прислівники, як ПОТРІБНО, ТРЕБА, ШКОДА, МОЖНА, НЕ МОЖНА, НЕОБХІДНО, ЖАЛЬ, ПОРА, СОРОМНО, ПРИКРО
тощо виконують роль присудків у безособових реченнях (Сонце низенько, вечір близенько.)

Підкреслимо грамматичну основу: народ (підмет) - однією лінією та творив (присудок)- двома лініями.

Український - хвилястою лінією (означення)

Свою - хвилястою лінією

мову (пунктир) - додаток

упродовж віків - обставина(крапка з комою)

заносячм до мовної скарбниці добірний нектар слова - дієприслівниковий зворот підкреслюємо увесь як обставину (крапка з комою)

 

Надпишемо частини мови: український - прикметник, народ- іменник, творив - дієслово, свою - займенник, мову-іменник, упродовж - прислівник, віків - іменник, заносячи - дієприслівник, до - прийменник, мовної - прикметник, скарбниці - іменни к, добірний - прикметник, нектар - іменник, слова - іменник.

 

Визначимо тип речення: просте двоскладне речення, поширене, повне, розповідне, неокличне,  ускладнене дієприслівниковим зворотом.

 

Перебудуємо речення: Український народ творив свою мову упродовж віків та заносив до мовної скарбниці добірний нектар слова.

 

"заносячи" ми замінили "заносив", утворилося дієслово-присудок. Заносив у реченні буде присудком і підкреслюється двома лініями. Сам зміст речення не змініться, але речення буде ускладнене НЕ дієприслівниковим зворотом, а ОДНОРІДНИМИ членами (присудками)

 

Відзначте мою відподь кращою, я старався