Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою-мариною володимирівною. Саме перший раз переступивши поріг першого класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. марина володимирівна була лагідна і привітна.Вона завжди допомагала нам у всьому. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька знову розповідала щось цікаве й захоплююче. Зараз я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до марини володимирівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності.
-Ох Олеся, що ж ми будемо робити на канікули? -Звичайно, відпочивати! -Я це розумію- сказав Тарас- але як? -Треба культурно відпочивати. Тому ми поїдемо на природу. -Звичайно, як я не здогадалася. Друзі приїхали в ліс та знайшли галявину біля річки. Вони почали обідати Олеся витягла сумку на почала їсти. Вона відкрила пляшку з Лимонадом та випила його не поділившись з Тарасом. Тарас буркнув щось собі під ніс: -Єх...як тах можна. А ще подруга називаеється... Олеся нічого не сказала та викинула в річку сміття. -Ти що? -Та нічого. -Ти-ти річку там забрудниш.- сказав Тарас. -Ти як вчитель не можеш відпочити. Все якісь правила. Так не можна жити. -Якщо кожен українець викине в річку сміття. То цей вік ми не прожевемо. -Так..вибач- стало соромно Олесі
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
