Объяснение:
Скоро мені доведеться вступити в доросле життя, залишивши позаду шкільні роки. На випускному вечорі мені належить почути зі сцени актового залу напутні промови вчителів і батьків.
Я буду слухати ці слова з максимальною уважністю, адже вони будуть говорити, передаючи за до фраз гіркоту від свого якогось невдалого досвіду, даючи нам поради, які є життєво важливими і необхідними для нашого щасливого подальшого життя.
Доросле життя… Радують і одночасно засмучують ці слова. Тепер я повинен буду приймати зважені рішення, нести стовідсоткову відповідальність за всі свої вчинки, навчаючись витягувати мораль з тих ситуацій, які ставлять в безвихідь і нагнітають.
Розуміння того, що людина не є ідеальною, схильна робити помилки, помилятися і падати, валить у серйозні роздуми. Адже мені треба буде незабаром почати самостійно вирішувати проблеми, намагатися справлятися з виникаючими труднощами, і при цьому не втрачати силу духу.
Я вже встиг познайомитися зі словами «любов», «дружба», «ненависть» і «прощення». Я знаю, яке почуття відчуває людина, коли їй боляче, і які емоції переповнюють її серце, коли їй радісно. Мені всього шістнадцять, але я вже випробував різноманіття того, що робить людину душевніше і терпиміше, залишаючи місце виправленню допущених помилок.
Кажуть, життя дорослої людини складається з сірих буднів в постійному очікуванні вихідних днів. Але все ж я перебуваю в упевненості, що в житті багато місця для почуттів, що переповнюють душу і дарують безліч емоцій, а не тільки робота і побутові проблеми. Найголовніше – навчитися керувати своєю незалежністю, і бути вірному самому собі, не залишати часу ліні і пошуків виправдання поганих вчинків.
Мої щирі бажання зараз полягають в успішне закінчення школи, отримання професії та влаштування особистого життя. Я дуже хочу, щоб мені вдалося зустріти свою другу половинку і побудувати сімейне щастя, ростити дітей, даючи їм гідне виховання, і розуміти, що мій заробіток збігається з усіма особистими потребами, а робота приносить задоволення.
Це сумно – прощатися з дитинством, стаючи дорослою особистістю. Школа навчила мене отримувати знання, вчитися любити Батьківщину, радіти дрібним перемогам і засмучуватися невдач, і, звичайно ж, дала бездоганні знання улюбленого предмета, з яким, можливо, буде пов’язане моє життя. Я буду сумувати за вчителями, за однокласниками і навіть кабінетами, в яких відчував себе молодим і безтурботним.
у мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха люся. на сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. люся у нас дуже волелюбна черепаха. вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.
коли люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. якби вона вміла говорити, вона б сказала: «люди, ви не бачите, я голодна! » люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.
одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.
повзає люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. у такі хвилини ми шкодуємо, що наша люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).
а навчила мене люся доброти . турботи про когось опруч себе . тому,хто цього потребує. навчила цінувати дружбу .
моя люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!
можна підставити іншу тваринку
