Розставити, де потрібно, розділові знаки.Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі. Казав він, що земля наша древня і люд тут із давніх-давен проживає. Завітай навесні, коли синя фіалка в чисте небо погляне здивованим оком. Кінь згубив підкову, яка щасливою була. Щоб заможно жити, треба працю любити. Хотілося піднятися вгору, щоб розгорнути сіру бавовняну заслону хмар. Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною. У лісі поволі смеркало, немов чиясь невидима рука насувала на нього шапку. Хліба, що їх змив дощ, яскраво зеленіли. Аж на третьому ярусі тієї страшної схованки, що широким коридором перенизувалась на дві половини, по обидва боки були пророблені невеликі комірки. Там, де сонце торкнулось вершечків, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем. Докласти треба руки мозолясті, щоб красувався вбогий переліг, нечувано багатим урожаєм. Коли до річки Орелі ще траплялись де-не-де села, то за річкою вже був голий степ. Данило постукав у віконце щоб мати одчинила йому двері, прислухався до її ходи.

Весь день Даша не отходила от Ивана Ильича, была смирная и задумчивая. (Толстой А. )
Вторую половину лекции она была не так внимательна к Ярославцеву и казалась разочарованной. (Арсенов Я. )
Дубах был глуховат и стыдился признаться в этом врачу. (Диковский С. )
Сложна, богата, миролюбива, талантлива славянская душа. (А. Н. Толстой)
А кругом — зеленый необъятный простор, дрожащие струи марева, полуденным зноем скованная древняя степь и на горизонте — недосягаем и сказочен — сизый грудастый курган (Шолохов, Тихий Дон) .
Был он коренаст, круглолиц, сонный, весь запачканный мукой (А. Н. Толстой, Хлеб) .
Луна где-то сзади, над городом, река под тенью его черна и бархатна, а вдали посветлела.. . (Горький, Пожар) .
В потемках все кошки серы и все марки семикопеечны.. . (Чехов "Письмо к Лейкину").

Я маю багато захоплень і зацікавлень: легка атлетика, фортепі­ано, пригодницькі та фантастичні книжки, макраме та вишивання. Та ці заняття не є якимись незвичайними, їх має більшість моїх друзів. Єдине, чим я можу пишатися, у чому я найбільше з усіх моїх знайомих розуміюся, — це моя колекція монет.

Моє захоплення збиранням монет почалося давно, ще з дитин­ства, коли мій батько привіз з Англії, крім подарунків, ще й англій­ські гроші, щоб показати. Та мене так здивувала ця монета із зобра­женням королеви та незрозумілими літерами, що я зберегла її і після цього постійно просила батька привозити мені монети із усіх країн, у які він їздив у відрядження. Так моя колекція поступово збільшувалася. Я дізналася, що в деяких країнах гроші називають­ся однаково та виглядають вони по-різному: є долари австралійські, канадські, американські; крони є і у Словакії, і у Швеції; Франція, Бельгія і Швейцарія мають марки. Звичайно, у мене не було усіх цих монет, я дізналася про них з книжок і мріяла колись мати їх у своїй колекції.

Про моє захоплення дізналися друзі й стали мені допомагати збирати монети. Так у мене з’явилися рідкісні монети: грецька драхма, японська ієна. А минулим літом я була з батьками в Іспа­нії, і я дуже пишаюся, що сама привезла для своєї колекції не тіль­ки іспанські песо, а й італійську ліру, яку подарувала мені в Іспанії дівчинка, яка нещодавно була там.

Отже, моя колекція вже зараз нараховує близько 50 монет, і я сподіваюсь, що колись я назбираю якщо не всі монети, то в усякому

разі найбільш відомі й доступні, та крім цього я мрію мати в себе рідкісні монети.