ТЬ ВІ НЕ ПИШІТЬ ЯКЩО НЕ ЗНАЄТЕ Перепишіть речення, де потрібно, поставте розділові знаки та
поясніть їх. Підкресліть усі члени речення.
1. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листям головами, а
дівчинка у вінку з виноградної гіллячки тягла за собою на віз кілька стятих
батьком довгих лозин з делікатним лапатим листом та позакручуваними
тоненькими вусиками. (М. Коцюбинський.) 2. Наляканий громовицею кінь
тихенько заіржав. (М. Стельмах.) 3. Сірі султани пилюки звихреної конем
осідали на скошеній стерні. (Григорій Тютюнник.) 4. Сповнений любові я іду
по вулиці вузькій. (В. Сосюра.) 5. Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами
весна. (М. Стельмах.) 6. Враз темніє, і до цвяшків подібні прорізуються зорі
мовчазні в осіннім небі. (Л. Первомайський.) 7. На галяву вискакує з гущини
сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється. (М. Коцюбинський.)
8. Сполоханий світлом хижак звів голову й пильно дивився у віконце.
(М. Трублаїні.)

Дерева, вітром підбиті,пещені літом і сонцем,піднявши вгору долоні,пнуться до сонця.(дерева підкреслюється однією рискою,іменник),(вітром підбиті підкреслюється хвилястою,бо це дієприкметниковий зворот,дієприкметник),(пещені літом  і сонцем підкреслюється хвилястою,бо це дієприкметниковий зворот)(піднявши-дієприслівник,підкреслюється риска крапка),(вгору підкреслюється риска крапка ,бо це обставина),(долоні підкреслюється пунктирною,бо це додаток),(пнуться підкреслюється двома рисками ,бо це присудок)( до не підкреслюється,прийменник)(сонця підкрелюється пунктирною ,бо це додаток).Речення розповідне,неокличне,просте ,двоскладне,повне ,поширене,ускладнене дієприкметниковими зворотами.

1. Анафора (грец. — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур (Вікіпедія).
Напр.:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш? (Тарас Шевченко, "Розрита могила")

Анафора - словосполучення "За що", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
 
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати. (Тарас Шевченко, "Іван Підкова")

Анафора - словосполучення "Було колись", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
Повніша інформація - в Інтернеті.

2. Епіфора (грец. epiphor; — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі (Вікіпедія).
Напр.:
«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "Не вернуться".

Її душили, а вона живе!
Її палили, а вона живе! ("Україна")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "а вона живе".
Повніша інформація - в Інтернеті.

А дальше - ... те, що не знайдете в і-неті.