запишіть речення, розставте, де потрібно розділові знаки, зніміть риску, підкресліть порівняльний зворот як член речення. 1. Через історичні місця події дати як через магічні кристали висвічується нащадкам сива давнина. 2. Вона схожа з матір'ю як дві краплі води. 3. Франко як літературний критик подав коментар роману. 4. Знані й невідомі давні події немов глибинні живлющі джерела напоїли наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми/билини. 5. Сонечко грало рожевим промінням по pівній як скло пелені Дніпра/pіки. 6. Нащадкам передам багату українську мову як цінний скарб. 7. Микола ліс як своїх п'ять пальців знає. 8. Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.9. Собор ніби сховався у темно-зеленому лісі. 10. Чорнів як ноги павука мольберт у куточку. Хмари піднялися вище мов пасма диму. 11. Чому ти як у воду опущений стоїш переді мною? 12. Одірвався один листочок з гілки й повалив як човник у сухому пахучому осінньому повітрі.​

ответ: Только она на русском

Жили в волшебном лесу части речи. Частей речи было много, казалось, что больше уже и не надо. Но вдруг, откуда ни возьмись, с неба свалилось причастие, только оно ещё не знало, что оно причастие. Шло причастие и вдруг наступило в лужу. Посмотрело на свое и отражение и воскликнуло: "Я на прилагательное похоже! Пойду жить к ним". Пришло причастие к прилагательным и стало просить, чтобы его приняли. "Я тоже волнистой линией подчеркиваюсь и за признаки отвечаю", - сказала часть речи, но ее никто не услышал. Подошло главное прилагательное и говорит: "Нет у нас места, иди-ка лучше к глаголам!" Но и у глаголов места не нашлось.

Каждая часть речи хотела себе больше запятых. В это время в волшебной долине их стало совсем мало. Тогда увидели существительные и глаголы, что у причастия обороты есть, которые драгоценными запятыми были наполнены. Стали существительные и глаголы на свою сторону причастие переманивать, начали драться и кричать, к кому оно пойдет. Тогда причастие сказало: "Я само по себе буду, и нечего больше ссориться". Так появилась новая часть речи.

Объяснение:

Жив-був зайчик. Звали його Вуханчик. Він жив у селі де жили й інші мешканці-звірі. Вуханчик був вже дорослий, але ніяк він не міг знайти собі дружину.Тому зайчик не був таким веселим як усі. Якось пішов зайчик в ліс, збирати ягідки. Побачив він здоровенний кущ малини і пішов до нього. Назбирав він цілий кошик, і вже зібрався до дому як побачив що заблукав. Він ходив по лісу у пошуках стежки, але він її не знайшов. І під вечір бідний ізмучений Вуханчик знайшов піньок, сів на нього і гірко заплакав. Аж раптом поруч з піньком він побачив троянду. Вона була не звичайна а чарівна. Побачивши що зайчик плаче вона підказала йому дорогу до дому.Веселий Вуханчик дуже зрадів і за це подарував троянді кошик малини.І зайчик повернувшися додому завжди згадував троянду