Сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо
Заспокоєний, я усміхнувся світу.
Срібним маревом повиті,коло сіл стоять тополі.
Наляканий громовицею, кінь техесенько заіржав.
Стояла темна ніч,холодна, вітряна.
Вона прокидалася вся зрошена потом, тривожна. Дідусь в білих полотняних штанях і сорочці, з білою бородою зазирає в вулики, щось ворожить. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Веселі й забрьохані, ми входимо в ліс.
