Тож він уже хотів йти, як йому спало щось на думку.
-Добре, я зроблю це.
Царівна від щастя, аж підстрибнула.
-Але, ви натомість, подаруйте мені незрівнянне яблуко.
Вона задумалась, встала і пішла у сад, зірвала там, яблуко і принесла до царевича. Той подивився і сказав:
-Ні! Яблуко має бути золоте, це таке, яке росте у країни ЩЕДРОСТІ.
Він дав їй карту і сказав:
-Ось твій маршрут, а тут ця країна, побудь, там тиждень і повертайся-сказав він.
-Я нехочу!-вперлася царівна.
-Ну добре незрівнянний замок, віддам комусь іншому.
Та зі злості вхопила карту і вирушила у подорож.
Спочатку вона задумалася чому вона погодилася, але потім пішла з усмішкою. Тож вона йшла йшла, через густий ліс, а після нього натрапила на село.
Подивилася та чи його називають Щедрість. І так і є це була країна!
Всі люди там дружні, веселі, щедрі. а вона зовсім не щедра, тож лишилася вона там на тиждень, а після цього вернулася до царевича.
Він, аж побачив блиск у очах, зрозумів, що в неї зміни. Вона показала яблуко і сказала:
-Це яблуко з моєї яблуні у тій країні, я виростила її і з неї почали падати золоті яблука.
Царевич дозволив жити їй у його замку і жили вони там довго і щасливо.
КІНЕЦЬ
