Кімната- це наче власний дім для мрій та думок.
Моя кімната велика та дуже гарна, бо стіни білого кольору. Навколо багато квітів та вікон, бо я дуже люблю світло та чистоту. Ліжко у мене стоїть зліва, а над ним великі полиці з різними книжками та зошитами. Справа шафа темно-коричневого кольору, у якій я зберігаю свої речі. Також двері у мою кімнату білого кольору, а біля них є календар та фотографії з моєю сім'єю. Ліворуч від шафи стоїть стіл, за яким я роблю уроки. Також на столі є комп'ютер, бо я дуже люблю грати в ігри. На підлозі у меня дуже гарний килим блакитного кольору, на якому я роблю зарядку.
Сподіваюся, що кімната моєї мрії в майбутньому стане реальністю!
Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або включення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від. На письмі вони виділяються з обох боків комами.
Наприклад: Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього. Всі, за винятком Бойнука, здивовано дивилися на шкіпера . Пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією, що, опріч назви осінь, немає імені їй.
Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється: В кутку під божницею замість стола стояла вузесенька примостка на чотирьох патлах, убитих в землю. Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися: У нашій лоцманівській, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю
Однак якщо такий додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється: Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери. Замість робитися майстрами часу, ми стали його
бранцями. Цей додаток співвідносний із підрядним реченням, яке починається сполучником замість
того щоб.
Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то: Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, і це мене гризе немало. Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються: Антонович суворо засуджував тих офіцерів) які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими... Щодо цього погляди Антоновича цілком збіглися з поглядами комбата
