Слова, які у мене асоціюються з почуттям щастя – це друзі, родина, свобода, молодість, любов. Точно пояснити, що для мене щастя важко, адже багато речей та справ роблять мене щасливим. Я люблю гуляти, займатися спортом, ходити по магазинах, подорожувати, зустрічатися з друзями, дізнаватися щось нове.
Я не та людина, яка може бути щаслива на самоті. Сімейні поседеньки чи прогулянки з друзями дарують мені щасливі моменти. Іноді ми відчуваємо щастя, коли бачимо неймовірні пейзажі та красиві будівлі. Навіть смачна їжа, може зробити мене щасливим.
Для мене щастя – це моє життя. Я насолоджуюся кожним моментом. Звичайно, якщо у мене буде і кар’єра, і сім’я, я буду дуже щасливий.
Я думаю, що кожен може бути щасливою людиною, бо у кожного є родичі, друзі та можливості, які він може реалізувати в майбутньому. Всі люди у світі можуть відчути щастя, коли згадують щасливі та радісні моменти.
Объяснение:
Чимало історичних пам’яток на землі українській. Вони мовчать, але їх чують, вони напівзапали в землю, але їх видно і крізь товщу віків. Такими є Золоті ворота Києва. Через них можна розгледіти минуле й майбутнє міста Кия. Золоті ворота були зведені Ярославом Мудрим. Яким був первісний вигляд Золотих воріт? Вони становили собою архітектурну тріаду: власне ворота, фортечну вежу, храм. Три споруди різного призначення доречно й гармонійно злились у єдине ціле. Брама замикала пояс оборонних укріплень міста. Довжина цього поясу сягала трьох з половиною кілометрів. Вежа була прямокутна, з високою аркою, яку вгорі прикрашала декоративна кладка. З боку поля фортечна вежа мала три яруси вікон-бійниць. Однокупольний храм Благовіщення здіймався над склепінням воріт. Він був розписаний вишуканими фресками. Перед воротами був глибокий рів, через який перекидали підйомний міст. Київ завжди гостинно відчиняв двері перед бажаними гостями: посольствами далеких і близьких країн, купецькими караванами. Але ворогів Золота брама завжди жахала. Літописи свідчать, що ніхто з напасників не зміг прорватися до Києва через Золоті ворота. Не змогли цього зробити й лави Батия – вони ввірвалися до міста з боку Лядських воріт. Прорвавши укріплення, кочівники знищили місто. «Усе на світі боїться часу, але час боїться пірамід», - говорили давні єгиптяни. Безперечно, Золота брама – не колоси-усипальниці серед пісків пустелі. Проте справа не в розмірі. Будь-яке визначне творіння людських рук непідвладне часові. Не запали в Лету й Золоті ворота. 1832 р. їх відкопали. Брама – ровесниця всесвітньовідомої Київської Софії – вдруге побачила світ. У 1982 році археологи та архітектори відбували церкву над Золотими воротами. Під новобудовою-макетом зображено руїни давніх Золотих воріт, зведених великим київським князем Ярославом
