Стоїть при дорозі калина.І хто йде,той милується нею.Гарна вона у будь-яку пору року.Навесні вбирається калина у смарагдові шати листя,та біле мереживо квіток.Духмяні,запашні,сніжно-білі,милують вони око невимовною красою.Згодом з`являться на місці ніжних суцвіть важкі кетяги,наливатимуться терпким соком,рум`яніють. А прийде осінь-не мине й калини,прибереже для неї найчарівніші барви.І стоїть уже чепуруха у новому вбранні.Яскраво-червоні кетяги ховаються у плетиво багряно-золотого листя,немов соромляться своєї краси.Навіть зима не насмілиться зірваи це чудове намисто,обережно притрусить його пухнастим сніжком,і стане воно смачним і цілющим.
