Текст складено в художньому стилі.
Смачна винагорода
Хоча моя бабуся живе в місті, вона полюбляє працювати на землі. У неї є дача, і часто на вихідні ми туди їздимо. Мені подобаються ці поїздки, бо там є ліс і гарна річка. Звичайно, ми допомагаємо бабусі поратися в городі, але з більшим задоволенням біжимо купатися. Та бабуся нам завжди каже, що хто літом працює, взимку не голодує. І це правда. Попри те, що основні продукти ми купуємо в супермаркеті, усе ж бабусин томат і солоні огірочки набагато смачніші. Та й не купиш ніде такої смачної полуниці й таких соковитих персиків, як з бабусиної дачі. Тому, хоч ми й любимо купатися і бігати в лісі, усе ж старанно працюємо на дачі, бо знаємо - поживні овочі, ягоди й фрукти винагородять вас своєю смакотою.
Объяснение:
1. Називний (Н.) є — хто? що?; батько, пісня
2. Родовий (Р.) немає — кого? чого? до кого? до чого?; батька, пісні
3. Давальний (Д.) даю — кому? чому?; батькові(-у), пісні
4. Знахідний (Зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що?; батька, пісню
5. Орудний (Ор.) орудую, милуюся — ким? чим?; батьком, книгою
6. Місцевий (М.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому?; на батькові(-у), у пісні
7. Кличний (Кл.) вживається як звертання батьку, пісне
Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.
Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.
Объяснение:
