Друге; четверте.
4 Установи відповідність між реченням вираження підмета в ньому.
1 Чому поранені чи хворі повзли А підмет, виражений
1
за ним чи ждали його з тайги, як
прикметником;
чуда? (Дит. енц.)
Б підмет, виражений
2
2 П'ятеро італійських солдатів
займенником;
3
сиділи в окопі навколо кулемета в підмет, виражений
4
і на сліпучо-білому піску.
словосполученням;
(В. Вакуленко)
гпідмет, виражений неозначенок
3 Ата стояла мов громом вражена.
формою дієслова;
(В. Вакуленко)
д підмет, виражений іменником.
4 Привчав мене батько трудитись
до поту... (П. Воронько)
nrar ТТ тка​

Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати. 

- Що будемо робити, Антоне?

- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому... 

Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...

- А кому ти продав ікону?

- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема. 

- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...

Хлопці встали і попрямували до дороги.

  В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...

- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?

- Так, я. А що таке?

Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...

- То ви хочете, щоб я її вам повернула?

- Продали, - вихопився Роман.

- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.

В обох похололо на серці - "Не продасть!".

- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!

- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?

- Так - так! - зраділи обоє.

Троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Не кидай слова на вітер.(на вітер - Н.в.)
2.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.( на слово -Зн.в)
3.Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.(на осиці - Д.в,на вербі - Д.в)
4.На словах густо, а в голові пусто.( в голові - Д.в)
5.З базіками тримай язик за зубами.(за зубами - Ор.в)
6.Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.(за вітром - Ор.в)
7.Слово до слова – зложиться мова.(до слова - Р.в)
8.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові( по пір'ю - Д.в)
9.Нації вмирають не від інфаркту.(від інфаркту - Р.в) Спочатку їм відбирає мову
10.Слово до ради, а руки — до звади.(до ради - Р.в)