Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс.
З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.
Сучасний світ вносить свої корективи в усі життєві сфери. Не оминає цей процес і мовлення. Словниковий запас збагачується неологізмами, словами іншомовного походження. Проте, дещо залишається незмінним : використання перлин усної народної спадщини- прислів'їв та приказок. Жодне нове слово так влучно та яскраво не охарактеризує життєву ситуацію або вади людського характеру; не зробить мову такою живою та насиченою.
Отже, прислів'я та приказки прикрашають нашу мову, допомагають робити її самобутньою та неповторною, передають життєвий досвід наших пращурів з покоління в покоління.
