Руки Ганни Сильвестрівни натхненно чаклували над кожним шматочком тіста. Господиня встигла вже поставити воду і, коли окріп забелькотів, виклала на підситок перший десяток вареників та почала по одному кидати їх у каструлю. Прозора вода враз скаламутилась, у ній затанцювали білі порошинки. Полинув ніжний аромат тіста й варених ягід. Потім вода знову забила в ключі, і незабаром вареники почали випливати нагору. За мить вони запаморочливо пахтіли на тарілці — білі-білі, з ледь помітним бузковим відливом.
