Ступаю крок у казку України, заплутуюся серцем поміж шовкових трав рідної землі і чую, як живильна сила перетікає у моє спрагле тіло. Втома, вона виривається з кліток сучасності і впивається в руки, вона болем стукоче у скронях, науковим прогресом гримить у грудях і чую, як розчиняюсь і кволішаю від темпу життя. Але, коли вже падаю від безсилля, чую, як пухнасто підхоплює мене за плече лагідна калина і я поринаю в рай. Тут кущики м"яти горнуться до грудей, щоб заспокоїти, а тітка бузина кличе на теплий чай, який вилікує і тіло, і душу. Он дуб переливає сили своїх могутніх гілок у мої руки і я відчуваю, що живу. Ступаю крок у казку України, заплутуюся серцем поміж шовкових трав рідної землі і чую, як живильна сила перетікає у моє спрагле тіло. А он мій хрещатий барвіночок, він несе благословіння і силу мого святого українського роду і тепер я маю силу. Земле моя барвінкова, дай мені сили, коли виснажена комп"ютерним світом душа заклякне від втоми, здоров"я мені дай, бо тільки ти - мої ліки, мо ння і моя душа.
Объяснение:
Вкривається багрянцем дерево.
Клен стоїть на узліссі, ніби сумує, що надійшов вересень. Часом він тихо зронить вирізблений свій лист. Золота берізка опустила свої віти і теж журиться, що невдовзі невдовзі прийдуть холоди. Деякі квіти ще не хочуть здаватися, поспішають доцвісти, поки перші приморозки не вдарять по них.
Високо вгорі гомінким передзвоном курличуть журавлі , поспішаючи на південь. Десь перегукуються вгорі над ними дикі гуси
Надіюся що до потратила на це свій вільний час, якщо помітите що щось неправильно, виправляйте;)
