Запишіть, підкреслюючи відокремлені члени речення. Ось десь узявся невеличкий кібчик і, виголошуючи свою голосну пісню,
високо знявся над вашою головою. (Панас Мирний) Кілометрів зо три ліс
тягся, густий і незайманий. Хлопці мовчки стоять, милуючись із зоряного неба.
(Ю. Японський) У провулках, поміж тинами, клубочилася темрява, але небо
було світле і зоряне. (Г. Тютюнник) Дід Улас, вівчар, що пас громадську отару,
зашукував хлопців у поміч. (Панас Мирний) У долині, край лісу, висить синя
імла. Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив’яним небом.
(М. Коцюбинський)

1.відчинила вікно, і духмяна хвиля ранкової свіжості підхопила мене на крила спогадів.2.ударив грім, і зразу шкереберть пішло життя.3.невелика пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом.4.бігла стежка в далеч і губилась, а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.5.тягуче закашлявся грім, і об листя запорощали великі, мов боруб'яхи, краплі.6.давно закінчились обжинки, і степ соляркою пропах, і ховрашок стоїть навшпиньки із соломинкою в зубах.7.он красуються в траві ромашки, а там синіють запізнілі дзвіночки, а он горять пелюстки гвоздики.8.тілько сухо й дзвінко тріщать у саду цвіркуни, та шарудять стривоженя тополі. 1.відчинила вікно, і духмяна хвиля ранкової свіжості підхопила мене на крила спогадів.(речення розповідне, неокличне, складносурядне; складається з 2 частин, сполучник сурядності - і; перша частина - односкладне, означено-особове, непоширене, неускладнене; 2 ч. - умовно двоскладне, поширене, ускладнене).і так розібрати ще 2 складносуряні речення.

Любов… А що це таке Любов? Ми так часто говоримо «я люблю…», що вже багато хто не замислюються над змістом цих слів. Але ж Роберт Рождественський прав. Життя кожної людини наповнена любов’ю, та й саме життя теж починається з любові. Кожної людини з першої хвилини народження оточують любов’ю. А маленький чоловічок, почуваючи теплоту й любов з боку батьків, росте й випробовує таке ж почуття до навколишньої, але поки ще не може виразити, показати свою любов до них. І перша людина, кому ми даруємо перші посмішки, а він нам турботу й любов, – це наша мамаБагато поетів присвячували їй свої вірші, висловлюючи подяку за любов і пещення. Адже саме мама завжди знайде потрібні слова, щоб заспокоїти, до у важку хвилину, порадіє твоєму успіху. А тепло її очей і рук здатно розтопити будь-яке «замерзле» серденько. Поети, що писали про героїзм матерів під час Великої Вітчизняної війни й про рідних матерів, призивають не забувати матерів, писати листа, приїжджати в гості. Їм так потрібна наша любов і пещення.