Підкреслить всі члени речення,другорядні члени речення схарактеризуйте за видами. 1. З-під того величезного каміння десь узялася вода й витікла чистою,холодною течією. 2. Світ сонця ледве пробивався через листя і падав на доріжку крапельками золота. 3. Театр, музика,пісня - це найкращий вияв культури народу,багатство його душі. 4. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. 5. Передосінній сум тиче по стовбурах,поспішно затікає жовтизною у листя.

-Привіт,що ти можеш сказати про стан нашої планети?
-Привіт,найпрекрасніша планета Земля зараз у небезпеці.Люди винищують живу природу,викидають сміття ,цим самим причиняючи шкоду рослинам і тваринам.Ситуація стає грішою з кожним роком.
-Це жахливо,що ми можемо зробити,щоб врятувати Землю?
-Змінити ситуацію можна ,але для цього потрібні чималі зусилля.Діяти потрібно починати щонайшвидше,адже потім може бути пізно.Починати потрібно з себе.Потрібно не смітити,не рубати дерев,не рвати квіти,не викидати токсичні речовини у моря і ріки,а потрібно дбати про навколишнє середовище,очищувати річки,насаджувати нові дерева,робити годівнички для птахів.
-Дійсно,потрібно діяти.Наші діти повинні бачити чистий світ,в якому не буде сміттєвих пакетів,пивних пляшок,що валяються вздовж доріг.Наші діти повинні вчитися в нас зберігати цей світ, переймаючи в нас корисну звичку - не смітити.
-Потрібно берегти рослини ,і не рвати перший пролісок навесні,-хай цвіте.Адже колись з такими темпами рослин на Землі може не залишитися.
-Дійсно,люди не повинні бути байдужими до навколишнього середовища.
-Звичайно,адже життя нашої планети у наших руках.

Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.Але через хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.