Ділова українська мова виконує такі специфічні функції: Виберіть одну відповідь:
a. відтворювальну, об’єктивну, документальну
b. комунікативну, філософську, світоглядну
c. номінативну, пізнавальну, аксіологічну
d. естетичну, розвивальну, виховну

ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.

Щастя - це стан людської душі, вище задоволення від життя. Це чарівне відчуття виникає в людині, яка наповнена радістю і повністю задоволена своїм життям, вона немов світиться зсередини.

Всі ми, люди, починаємо розуміти, що таке щастя тільки тоді, коли втрачаємо його. Ну а поки воно у нас є нам весь час чогось не вистачає ми нарікаємо, вередуємо. У моєму житті не мало прикладів, коли через те, що люди не цінували того, що мають руйнувалися сім'ї, друзі ставали ворогами...

Люди відчувають щастя, коли отримують те, до чого так довго прагнули. А іноді досить буває з'їсти смачну шоколадку.

Людина - вкрай суперечливе створіння. Гарне завжди забувається швидко, а образа накопичується роками. Як же тоді така людина бачить своє життя? Суцільні біди, прикрощі і розчарування! Але ж все в його руках. Людина сама малює своє життя, сама вибирає собі друзів і роботу. Тільки вона творець своєї долі і ніхто інший.

Буває так, що у людини немає ні розкішного особняка, ні машини, ні престижної роботи. А вона відкрита, душа її співає! Це все тому, що такі люди вміють радіти дрібницям, бачити в них справжнє щастя.

Чому, наприклад, старість буває такою різною? Одні пенсіонери постійно метушаться, вигадують щось цікаве, а інші перетворюються в незадоволених буркотунів. Від перших заряджаєшся енергією, а від других хочеться втекти куди подалі.

Щастя залежить не від віку, а від волі до життя. Скаржитися - легко. Бути щасливим - набагато складніше.

Я думаю, що секрет щастя в тому, щоб ділитися радістю з іншими людьми. Адже якщо подарувати шматочок тепла родичу, другу або навіть незнайомцю, щастя тільки додасться.