Війна
Війна(1941 - 1945рр.) - дуже важливий період в нашій історії. Він і є одним із найтрагічніших. Війна завдала великих втрат Україні та її народу. На очах у багатьох дітей змінювалися одна за одною жахливі картини. Фашистські загарбники винищували все на своєму шляху: спалювали цілі селища та їхніх жителів, не жаліючи нікого; розстрілювали невинних селян. Невдовзі відтоді, коли вороги оголосили війну, наші рідні землі встигли перетворитися на руїни, на жахливе поле бою.
Багатьох людей поневолили фашисти та насильно змусили працювати на їхнє благо, прямо з будинків забирали молодь. Та наші люди не втрачали віри у вільну Україну, вони підтримували в собі патріотичний дух і не давали падати підпорам, які тримали їх на ногах. Навіть на чужині українці боролися з ворогами, стараючись якомога більше причинити їм шкоди.
У бій прямували всі: чоловіки, жінки і навіть діти. Війна не шкодувала нікого, для неї всі люди були на одному рівні. Забувши про свої інтереси, жертвуючи власним життям заради Батьківщини українські військові наполегливо прямували в бій. І врешті решт наша сила перемогла ворожі німецькі загони. Відстоюючи свої інтереси, ми відстояли інтереси і честь нашої України. Саме тим сміливцям, котрі йшли в бій ми завдячуємо свободою. Саме їх ми можемо гордо називати героями нашої Вітчизни. Ми завжди маємо пам'ятати про наших рятівників!
Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Объяснение:
