Знайти та усунути логічні помилки у наступних фрагментах тексту: • Справжньої поваги і визнання заслуговує людина, яка любить свій рідний край, щиро переймається його турботами і клопотами, цікавиться його повсякденним життям. Якщо ви дійсно патріот Кременчуцького району— передплачуйте і читайте " Перемогу". Тільки в ній ви знайдете всі новини
про те, що відбувається в нашому регіоні.
• Кременчук названий президентом України в числі тих 4 міст, де в минулому році вшановувався на державному рівні 140-річний ювілей В.1. Вернадського. Та кременчужани не зупиняють¬ся па досягнутому. Зараз їх цікавить ідея ноосфери В.І. Вернадського, але не як філософська категорія, а як той культурний феномен, що потребує ви¬вчення з точки зору практично-політичної.
Ноосфера — якісно новий стан у геологічній іс і орії Землі. Це вдночас і новий стан об'єднаного колективною працею в єдність людства, що вже керується морально орієнтованим колективним Розумом.
Саме перехід до цього стану в сучасній політи¬ці набув дефініції сталого або регульованого розвитку. Цю дефініцію запропонувала у 1992 році II Міжнародна конференція з питань навколишнього середовища та розвитку, що була організована вченими для політиків і проходила у Ріо-де-Жанейро.
Саме тому стає зрозумілим, що без уваги до цього питання і без глибокого його розуміння фінансово-промисловими колами зробити існування ноосфери усвідомленим процесом, керованим людиною, ніяк неможливо.
Ось чому з ініціативи Кременчуцької районної державної адміністрації у Кременчуцькому районі готується Всеукраїнська науково-практична конференція "Ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіону". Засновники конференції виходять з того, що саме село — основа соціально-економічного розвитку. Тому сюди повинна бути спрямована увага соціальної політики х її базовим принципом збереження та підвищення якості життя: і медицина, і освіта, і культура.

На мою думку, існує лише два способи, як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший спосіб – зробити у відповідь те, що образило. Другий спосіб – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий спосіб, роблячи висновки та вибачаючи.
По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила.
Хочу навести приклад з української літератури – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір розказує про кохання Мавки та Лукаша, про те, як добре кохати та бути коханим. Але настає момент, коли хлопець має одружитися з простою селянкою Килиною, і це дуже засмучує обох. Проте згодом Лукашові вже не до вподоби Мавка, і він сватає Килину. Лісова дівчина не збирається причиняти біль ні колишньому хлопцеві, ні його майбутній дружині. Вона радіє, що Лукаш знайшов своє щастя, що йому добре з Килиною. Мавка вчинила як дуже розумна людина, яка розуміє, що нічого доброго не вийде, коли вона завдасть болю.
По-друге, ми всі знаємо ще з дитинства, з дитячих казок, що добро завжди перемагає зло. Так і в житті. Відповідаючи людині злом, ми будемо його отримувати у відповідь. Але, щоб такого не сталось, потрібно навчитись пробачати людям, не тримати на них образу, злість та ненависть. Можливо, у майбутньому лише ця людина тобі допоможе в знак вдячності за те, що колись ти не відповіла їй тим самим, а просто вибачила.Яскравим прикладом на підтвердження моєї думки може бути історія Мати Терези. Вона не раз чула та читала у свою сторону негативні речі, але ніколи не зупинялась на своєму шляху та допомагала бідним людям. Мати Тереза ніколи не завдавала болю, не відповідала злом іншим. Ця жінка завжди підтримувала та приносила добро у світ, в якому і так мало добрих і чесних людей.
Отже, не потрібно відповідати так само, як та людина, що заподіяла тобі біль. Слід пробачати її та не забувати про добро. Адже лише добро перемагає зло.

Объяснение:

Нещодавно у лузі діти знайшли лелеченя.

Воно було зовсім кволе і безпомічне. У лелеченяти було перебите крильце. Пташеня з надією чекало на порятунок. Діти вирішили до лелеченяті. Віднесли його до медпункту села. Потім ще довго доглядали за лелеченям, приносили їжу. Раділи, що птах іде на поправку. А коли лелеченя зовсім одужало, відпустили його на волю.

Ось так діти вилікували лелеченя.

Я хочу розповісти цікаву історію про лелеченя.

На комині самотнього булинку поселилася сім'я лелек. Через деякий час вилупилось не одне лелеченя. Одного дня найменше серед них випало із гнізда і поранило крильце. В цей час поряд проходили школярі. Вирішили до лелеченяті. Місцевий лікар оглянув пташення. Вдома діти старанно годували вихованця. Все їм хотілося побалакати з лелеченям. Так минав час. Крило зажило на лелеченяті.

Діти раділи, що лелеченя одужало і відпустили його на волю.