Укр. мова ,
задание на фото мне нужно сдать до 20:20​

Ким би я хотіла стати в майбутньому 
Після шкільних років ми станемо на порозі самостійного життя. Настане час визначити свої уподобання й обрати одну з доріг, на якій би можна було б якнайповніше себе реалізувати. 
Нелегко обирати фах. На сьогодні налічується близько чотирьох тисяч різноманітних професій. А треба обрати ту, яка приносила б людині задоволення від праці і користь людям. 
Я б хотіла присвятити своє життя людям: хочу стати лікарем. Чому? Тому, що найбільше диво і найдорожчий скарб у світі - це життя людини. Оберігати здоров'я і життя людей - найблагородніша справа. 
Професія лікаря - одна з найдавніших професій на землі. Ще змалку пам'ятаю доброзичливих, лагідних людей у білих халатах, що приходили мені на до коли я хворіла. Професія лікаря потребує пос-тійного вдосконалення, великих знань, високої майстерності; бо кожен час має свої "хвороби віку". І, на жаль, цим хворобам немає кінця. 
Колись лікарі навіть мріяти не могли про пересадження певних органів, а сьогодні - це реальність. Але, на жаль, людство зараз має такі хвороби, як СНІД і невідомі екологічні захворювання. І знову лікарі борються за здоров'я і життя людей. 
Не останню роль у моєму виборі професії відіграли література та кіно. Лікарі, медичні сестри, санітари перш за все турбувалися про життя інших людей, виявляючи при цьому свою безстрашність, мужність, вміння приймати правильні професійні рішення. Де ллється кров і гинуть люди, там першими на до приходять медики. 
Війни, екологічні та природні катастрофи, аварії несуть людям біль, горе, смерть. Оперативна своєчасна до медиків рятує життя людей, що потрапили в біду. 
У роздумах про своє майбутнє я звертаюсь саме до таких особистос тей, що раз і назавжди присягнулися словами клятви Гіпократа і не зрадили її, прагнули кожен мірою своїх можливостей служити найгуманнішій справі на землі. Я прагну стати лікарем, бо хочу турбуватися про здоров'я людей, продовжувати їхній вік, вчасно рятувати їм життя, надаючи їм професійну медичну до

  Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність. 
     Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність. 
     Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом. 
     Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!