Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення:
Що робить людину великою?
Ми живемо в суспільстві, яке постійно розвивається. Усе навколо нас змінюється, удосконалюється. Ми, сучасні підлітки, теж хочемо знайти своє місце в цьому бурхливому потоці, маємо мрії, сподівання, життєві цілі. Кожен із нас хоче бути успішним, але для цього, думаю, треба докласти великих зусиль. Тому я вважаю, що великою людину робить її позитивна, благородна життєва ціль і прагнення будь-що-будь досягти її.
Я вважаю, що той, хто хоче досягти чогось в житті, повинен мати активну життєву позицію. По-перше, треба зрозуміти, чого ти хочеш, поставити перед собою цілі, а, по-друге, розвиваючись, долаючи на своєму шляху чималі перешкоди, прямувати до своєї мети. Але хто сказав, що життя — то весела забавка? Звісно, ні. Тому кожного дня ми стикаємося з новими проблемами, долаємо їх, продовжуючи йти далі. Ставимо нові цілі и йдемо до їх виконання. І так завжди, бо життя — це постійний рух.
Якщо ж людині байдуже, що буде завтра, якщо вона пасивно пливе по хвилях долі, не „горить“, а „тліє“, то така особистість зазвичай губиться серед інших. Такі люди не знають, чого хочуть, не можуть чітко сформулювати, заради чого живуть. Навряд чи вони зможуть відчути всю повноту життя, пізнати радість перемоги.
На мою думку, тільки того, хто постійно розвивається і працює, досягає вершин у житті, можна назвати справді великим. Таких особистостей цінують і поважають в суспільстві. Наприклад, Олександра Кононова, українська трикратна параолімпійська чемпіонка з біатлону та лижних гонок, — це справді варта поваги велика людина. Ця жінка має серйозні вади здоров'я, але досягла неймовірних висот. Вона, переборюючи себе, сумлінно тренувалася й довела, що є однією з найкращих спортсменок світу.
Усі ми знаємо, що українська письменниця Леся Українка долала неймовірні труднощі у „тридцятирічній війні“ із своєю хворобою. Захворівши в дитинстві на туберкульоз кісток, дівчина не втратила життєвого оптимізму: досконало вивчила декілька іноземних мов, самотужки отримала блискучу освіту, малювала, була музично обдарованою. А головне — писала прекрасні поезії, драми, прозу. У цьому був сенс життя цієї видатної жінки — дарувати творчість людям.
На моєму шляху трапляються негаразди, і я намагаюся їх долати, не втрачати надії, не опускати руки на шляху до життєвих вершин. Надзвичайно важливою для мене є підтримка друзів, батьків. Це моя опора, бо бувають випадки, коли вже ніхто в тебе не вірить, а рідні до підтримають, додадуть упевненості у власних силах.
Таким чином, можу сказати, що треба жити повним життям, використовуючи всі можливості, що дала нам природа, докладати зусиль для здійснення своїх мрій. Саме це робить людину великою!
