Допущено пунктуаційну помилку в складносурядному реченні в рядку * Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.
Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.
Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.
Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

Жив собі в лісі працьовитий павучок. Він дуже любив ткати рушнички.І наткав він стільки рушничків,що аж у скриню не влазили.От він подумав,що треба зробити нову скриню,взявши одного рушничка він вирушив на пошуки майстра жука-Рогача.На галявинці він побачив веселе товариство, яке відзначало день народження бджілки.Тут був і майстер.Павучка теж запросили у танок,і він вирішив подарувати іменинниці свого рушничка.Всім так сподобався рушничок,що павучок від радощів усім комахам подарував по рушничку.

Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля.

Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить.

Потім впали сніги, вдарила люта зима.

Вони не згинули, вони живуть і нині.

Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів.

Минають дні, минає літо, настала осінь.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.