Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям. Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі… Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч. Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Як гарно сидіти під теплою ковдрою, коли на вулиці завиває вітер, зриваючи листочки з дерев... Подумки питаєшся : «Чи ти не замерзла, березко? А вона наче відповідає: « Ні, друже, недарма росту за велетнем -дубом». І так хочеться балакати з деревами далі, адже іноді це цікавіше, ніж балакати з людьми! Та ось білочка шарудить у листі під вікном: « Білочка, чи ти горішки на зиму збираєш?» А вона відповідає : « Так, адже зима вже дуже скоро, вже холоди настають» Ось і сидиш так на підвіконні, вслухаючись у шалені завивання вітру, і дивлячись на танок осіннього листя...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
