— Привіт, Андрію!
— Привіт, Валентине!
— Ти куди йдеш?
— Я прямую в спортзал.
— А чому ти туди йдеш?
— Забув тобі сказати. Віднедавна відвідую спортивну секцію дзюдо)
— Ти займаєшся спортом?
— Так.
— Нічого собі, круто!
— І скажу тобі, що це дуже захопливе заняття. Я почуваюся міцним і здоровим.
— А в змаганнях ти береш участь?
— Так.
- Молодець!
- Уже маю першу нагороду. А може би ти також зайнявся спортом?
— Зможемо разом ходити на заняття, брати участь у змаганнях.
— Звичайно.
— Гаразд. Я пораджуся з батьками. І дам тобі точну відповідь.
— Не барися. Бо ми почали тренування до наступних змагань.
- А який твій улюблений вид спорту?
— Теніс та волейбол.
— Ого, круто!
— Дякую.
— Бувай, бо поспішаю!
— До зустрічі!
Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
