Іменник - це одна з найголовніших частин мови.Отож,трішки про іменник.
Іменник - самостійна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? що?Іменники — назви істот відповідають на питання хто?
(людина, школяр, заєць, пташеня).
Іменники — назви неістот відповідають на питання що?
(дерево, трава, будинок, стіл).
Іменники можуть позначати загальні та власні назви.
Загальні назви стосуються багатьох однакових предметів: місто, річка, гора, кінь.
Власні назви стосуються окремих предметів, щоб відрізняти їх від інших подібних: Київ, Дунай, Говерла, Орлик.
Іменники,на мою думку,найважливіші в мові.За до цієї частини мови ми виражаємо,свої думки,описуємо про кого чи про що ми розповідаємо,хто чи що виконує дію.Адже без них було б важко щось описати.Отже,іменники найважливіша частина мови.
У народній творчості є багато різних та цікавих жанрів. Але на мою думку, прислів'я є одним із найцікавіших жанрів.Адже народ коротко та влучно характеризує людину, її поводження.
Прислів'я "У чужому оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає", є дуже влучним образом людей, поведінка яких дуже подібна до тих Варвар, які дуже люблять встрявати не у свої справи.Наприклад, у прислів'ї "У сусіда і трава зеленіша" є майже синонімом цього прислів'я. Я вважаю, що дуже багато сучасних людей гають за життям одне одного, і буває, починають шепотітися у неї за спиною. Хоча самі "не помічають" своїх помилок.
На мою думку, це дуже неправильно, і перед тим як дивитися за чужими порошинками, то спочатку треба придивится, а чи немає у вас пенька, а якщо його немає. то треба слідкувати, щоб жодна порошина не потрапляла у наші очі.Але ідеальних людей немає, томі насамперед потрібно слідкувати за собою, а інших не вчити. Тому що завжди знайдеться кому навчити, а от до не кожен здатен.
ось такий невеличкий твір. Якщо сподобалося Кажуть, що у мене твори виходять!)))
