Так непомітно й літечко збігло. Сонце стало нище ходити над землею. Хоча було воно яскраве та веселеньке, але не гріло. На груші жовтіли кругленькі пахучі гнилички, а деревцята на розсаднику підросли уквітчалися густим листям. Тепер їм ні гайворони, ні вепри не страшні. Гайворони не подужають висмикнути, а вепрам зміцніле коріння не смакує.
І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози.
Складає Данило своє добро, замикає сторонку, бере рушницю і йде. А ліс прощально шумить і ронить, пожовкле листя під ноги.
Наші батьки є найближчими людьми для нас, тому ми повинні бути вдячними їм за все, тим більше за їхні поради і настанови. Вони, немов пророчі слова, звучать від них. Бо так і стається. "Побережи себе",-сказала мати синові у той страшний вечір, перед тим, як він потрапив в страшну аварію. Вона ж, немов відчувала це. Недарма люди говорять: "Батьківські поради мудріші за всі інші". Бо хто ж, як не батьки, можуть нас найкраще зрозуміти. Лише вони нас підтримають в любій ситуації, не зрадять, не образять. Так, безумовно, бувають сварки після яких псуються стосунки між батьками і дітьми. Кожен переживає це по-складному. Тому потрібно уникати неприємних ситуацій, допомагати їм, слухатися їх, бо хто як не вони до завжди. Саме тому батьківські поради - мудрі.
