Объяснение:
В українському національному одязі відображено його магічна сутність. Здавна українці вважали, що одяг людини захищає від впливів зовнішнього середовища не тільки холоду вологи,вітру, а й від злих духів і зурочення. Роль оберега відігравала вишивка. Недарма вважається, що вишивка - класичний вид українського народного мистецтва. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування й занепаду. Це давня українська традиція - протистояти злу красую. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріщі найпотаємніщі мрії і почуття. Саме так магічне значення речей перетворювалося на естетичне. Нажаль втрачено багато старовинних орнаментів, які віками передавалися з роду в рід, як магічні захисні обереги. Кружечки, зубці, румби, хвильки, сосонки давніх орнаментів дещо більше ніж просто узори. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Наприклад, ромбічні узори землеробських племен трипільської культури були символами родючості.
Відповідь:
Пояснення:
У будь-яку пору тут людно. Щойно прибулі прямують до крутих сходів, а по них підіймаються на вершину Тарасової гори. Перед самим музеєм квітує розкішна троянда, а між листям у ледь помітному гніздечку пташина сидить! Тисячі людей проходять клацають фотоапаратами а вона не полохається не полишає гнізда. Око й голівка якийсь час не зрушні і створюють враження не справжніх. Та ось крихітне створіння поворухнулось, і серед людей почулося: «Живий соловейко! Перед самісіньким входом до музею!» Звідки таке безстрашшя? Аж ось у повітрі з'явилася ще одна пташка. І люди разом відійшли, розуміли одне одного з напівслова. Тільки б не сполохати, не роз'єднати це солов'їне подружжя, цей живий знак злагоди на Тарасовій горі.
Може десь кому пропущено, перегляньте.
