Розподіліть слова в три колонки: 1) частки; 2) сполучники; 3) прийменники. Або, собі, зате, попід, Отож, але, крізь, не, еге, так що, після, Однак, тільки,із-над, дарма що, для.​

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя-єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

В. Симоненко

Я — неповторна особистість! Від цієї думки стає легко й радісно, адже у світі немає людини-копії, схожої на мене. Ніхто не може точно повторити моїх рухів, думок, написати моїми словами твір тощо. Це прекрасно!

Уявіть, що люди почнуть дублювати зовнішність та поведінку одне одного. Від цієї фантастичної картини стає моторошно. Світ переповнився б абсолютно однаковими людьми, які мали б однакові погляди на життя, захоплювались тими самими речами, читали тільки певні книги. Чи були б ми щасливі від того, що зникли б дискусії? Це ніби й добре, але як нудно стало б на нашій землі!

Перш за все постраждало б мистецтво. Задумав художник намалювати картину, створив шедевр, приніс у галерею, а там висить десь із двадцять точнісінько таких полотен.

Написав письменник книгу, а видавати її навіть сенсу немає: подібний твір давно лежить на полицях книгарень. І так усюди: однакова музика, штамповані фільми, повторювані скульптури... І ніякого польоту думки, фантазії, натхнення, ніякої оригінальності й самобутності.

Безумовно, світ прекрасний саме завдяки своїй розмаїтості. Різні галузі науки й освіти розвиваються тільки тому, що люди цікавляться неоднаковими питаннями й проблемами. Навіть на тій самій роботі часто потрібні люди з несхожим світоглядом.

Наприклад, у наукових та виробничих дискусіях народжуються нові ідеї, які сприятимуть розвитку певної галузі. Часто буває й так, що вчений робить певне наукове відкриття, а його колега, поглянувши на винахід з іншої точки зору, покращить і вдосконалить роботу попередника. Виходить, без неповторності неможливий прогрес!

"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці. 

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. 

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті". 

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. 

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. 

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: 

Усмішка в народу розцвітає. 
Кожен каже: й я свій труд несу! 
Відбудова! - труд переростає 
у красу. 

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва. 

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. 

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить: 

У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. 

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.