Речення із складнопідрядними поєднаними сполучниками 'що'​

Життя не стоїть на місці. Змінюються часи. Якою ж повинна бути сучасна людина? Швидкий розвиток науки, техніки, нові технології вимагають глибоких і міцних знань від сучасної людини. Дедалі необхіднішими стають сьогодні вміння працювати на комп'ютері, знання іноземних мов. Сучасна людина повинна стежити за новими досягненнями і відкриттями. Але, щоб розуміти їх, необхідно мати відмінні знання із шкільних предметів. 

Сучасна людина обов'язково має бути культурною, розбиратися у мистецтві і мати високий художній смак. Література, музика, живопис, театр не повинні лишатися за межами її інтересів. 

Сучасна людина — гармонійна людина. За наукою і мистецтвом вона не забуває про власне здоров'я і тому регулярно займається спортом. Саме спорт зробить її сильною, витривалою, загартованою. 

Незважаючи на зміну часів, розвиток науки, є в житті вічні цінності. І людські риси, які цінувалися в минулому, є важливими сьогодні, будуть важливими завтра. Я переконаний, що вони є обов'язковими для сучасної людини. Мова йде про доброту, чесність, порядність, здатність прийти на до захистити слабких. 

Сьогоднішній день ставить багато вимог до людини, яка хоче називатися сучасною. Але я вважаю, що бути такою людиною необхідно, що саме за такими людьми сьогоднішній день і майбутнє. 

Чи не мріяв кожен з нас хоч раз у житті зустріти інопланетну особу?! Звичайно, мріяли. І скоріше за все, досить часто усі ми, дивлячись на нічне дивовижне небо, покрите зорями, уявляли різних інопланетних істот, що проживають на інших планетах.Яке воно, життя поза нашої планети? Хто ті незнайомці, що можуть населяти інші простори, адже давно доведено, що ми не єдині у всесвіті. Галактика гігантська і там може знаходитися не одна така планета, як наша. А люди.. Які вони там, поза нашою землею?! Пригадуються різні фантастичні фільми про поганих і добрих прибульців. Один автор їх змальовує роботами, інший - схожими на нас. Але так хочеться зустріти самому хоч раз ту фантастичну неземну особу з іншої планети...Ранок починався, як завжди: швидко закинувши кілька підручників до портфеля, похапцем схопивши бутерброд, я біг до школи. Погода була незрозумілою. Сонце заховалося і здавалося ось-ось вийде, але сірий туман так огорнув його своїми пазурами, що не видно було жодного промінчика. Все довкола було сіре і похмуре. Я йшов звичною дорогою через невеличкий парк...І ось попереду я побачив незвичайне світло, яке почало наближуватися до мене. Від несподіванки перехопило подих. Довкола була тиша і лише світло, що просто вже мчало до мене. Я став, як укопаний і не знав, що робити. Коли світло було вже зовсім поряд, я розгледів невеличку людиноподібну істоту. Менша за мене, з маленькою лисою голівкою, на якій були два вуха, разів у три більші, аніж людські. На ньому було щось одягнуто, але я так і не зрозумів що. Я просто стояв, як переляк і не знав, шо ж робити і куди бігти. Маленькі губи незнайомця зарухались і він промовив, як не дивно, зрозумілою для мене мовою: «Не бійся, ти давно запитував себе, чи ми існуємо і які ми. Так от, я тут, щоб з тобою познайомитися. Ми майже такі, як і ви, але ще не час нам ближче налагоджувати контакт. Ми не бажаємо вам зла, просто знайдіть мир самі на своїй планеті і ми зможемо без остраху з вами дружити...».Я розплющив очі, наді мною стояла мама і казала, що час вставати і йти до школи. Я нічного не розумів. То це просто сон?! Але ж все було так по-справжньому.Я сів на ліжку і згадав увесь сон так докладно, що, здається, то була реальна історія, що зі мною сталася. Слова інопланетянина чітко лунали у моїй голові: повинен бути мир на усій планеті, тоді і ми зможемо без остраху з вами спілкуватися. Я дуже чекаю на той час, коли не почую по телебаченню жодних новин про війну, стрілянину і смерть. І, дивлячись на небо, буду зустрічати інопланетних друзів, котрі будуть летіти до мене у гості.