Людське життя.. .Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. .усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
Для кожної людини її життя-це найцінніший скарб,який вона має.Та чи вважають його справжнім скарбом,скажімо,сусіди?І чи помітять його серед пороху віків прийдешні покоління? Люди,наче зірки в небі.Одні світяться яскраво,інші-тьмяно,а деяких і зовсім не видно.Цінність людського життя визначається обсягом і ясістю добрих справ,подарованих іншим людям.Тільки завдяки праці ми можемо чогось досягти,показати себе з кращого боку. Отже,якщо не хочеш безслідно згаснути,наче невідома зірка,шукай професію до душі,необхідну суспільству, і працюй на славу!Майже всі відомі люди закарбували в пам*яті нащадків саме свої трудові досягнення чи подвиги,а не якісь інші якості.Праця робить деяких людей безсмертними.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
