На все свій час перейма твір про батька й син
​

На світі багато різних людей.Кожна людина цікава по своєму.В усіх різний характер,різні звички.Та найголовніше що є в людині це її серце.І хоч в усіх людей серце бється однаково,це ще не означає що наші серця теж однакові.Хтось тягнеться до зла,а хтось до добра.Тому серце це важлива річ адже воно зберігає любов до рідних,любов до батьківщини.Ось наприклад,головна героїня в "Думі про Марусю Богуславку".Доля Марусі була трагічною,але серце і душа належали рідному краю і народові,і вона не втрачала можливості до людям хоч як би вони до неї не ставилися.

Перша вчителька – це друга мати. адже поки ми в школі вона завжди з нами: вона нас і навчає, і виховує, і в столову водить… немає того розмаїття вчителів, як в старших класах, вона сама виконує всі ці обов’язки. і тим самим вона дуже схожа на рідну матір. тому, особисто для мене, улюбленою є перша вчителька. до речі, ви ніколи не задумувались, чому немає жодного першого вчителя-чоловіка? мабуть, лише жіночі «крихкі» плечі можуть витримати всі ці навантаження.. та ще й, коли в групі не 3, і навіть не 5 дітей, як в сім’ї, а 15 – 30. і це ж кожного потрібно навчити, на правильний шлях навести, зробити перші дорослі кроки. не дарма ж про неї стільки пісень і віршів. мабуть, саме тому моїм улюбленим вчителем є саме перша вчителька, галина григорівна. вона стала справжньою шкільною мамою, турботливою і справедливою, яка подарувала мені пакуночок людських якостей і зрозуміти, що найголовніше – це душа. і нехай пролетять роки, але вона назавжди залишиться в моєму серці як справедлива наставниця. низький уклін їй за сумління та виховання; моїй неньці за те, що обрала саме її серед інших; вчителям старших класів, які підтримували та удосконалювали отримані мною здобутки; і вам, мої любі викладачі удпу, за вашу щирість, відкритість і бажання навчити шляхетній професії.