У кожної людини в житті виникали ситуації, за які згодом йому ставало соромно. На жаль, я не виняток. У мене теж була історія, згадуючи яку, стає дуже соромно. І нічого не можна виправити, а дуже б хотілося. Я вчилася в 4-му класі. Наближався випускний в початковій школі. Я дуже раділа і серйозно до нього готувалася. І хоча була настільки доросла, але все ж стурбована великою кількістю справ. Нікого навколо себе не помічала. Одного разу, коли поверталася додому після школи, почула крик. Я підходила все ближче на звук і раптом побачила таку картину: навколо дівчинки приблизно мого віку кружляли собаки. Вони на неї кидалися, кусали, але вона, як могла, все ж від них відбивалася. Мене здолав страх, так як я жахливо боялася собак. З криком я побігла додому і розповіла все батькам, і так як це відбувалося недалеко від нашого будинку, привела їх туди. Але на місці вже нікого не виявилося. На наступний день я дізналася, що ця дівчинка з сусіднього двору і що вона важко постраждала. З множинними укусами вона опинилася в лікарні. Мені стало дуже соромно. Занадто сильна заклопотаність майбутнім святом, розгубленість, страх, і я не змогла надати потрібну тій дівчинці до .
Объяснение:
Объяснение:
Кожен з нас залишається відповідальним за свої вчинки. Хтось обирає злочинний шлях, а хтось впевнено прямує до успіху. На мою думку, саме тому ніколи не можна приховувати чиїсь злочини. Такий вчинок - вибір самої людини, яка повинна була подумати про наслідки, перш ніж робити щось погане.
Ми - творці власних доль. І якщо ми починаємо приховувати злочин, то й самі стаємо злочинцями. Уявімо, що ми бачили, як людина вкрала планшет у дитини. Ми знаємо, хто злочинець, але мовчимо, покриваємо його. Це неправильно, адже чинити треба завжди чесно та справедливо, а злодюга має бути покараний.
