Перепишіть всі речення, зробіть синтаксичний розбір речень (5 речень)
1. Пахло свіжим хлібом, свіжою житньою соломою, медом і яблуками. 2. За
літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь (В. Коз.). 3. Гаї,
заквітчані в жовті і багряні барви, вигріваються під лагідним осіннім сонцем
(І. Ц.). 4. На високій кручі мовчазно, скинувши шапку, стояв Вовнига (Я. Б.).
5. Під ранок, напевне, візьметься мороз (М. Вінгр.). 6. І десь там, в
дрімотному ранковому серпанку безшелесних хащів, вітаючи народження
нового дня, нестримно, жагуче лящали, пристрасно заходились, нестямно
витьохкували міріади солов’їв (В. Коз.). 7. Обабіч прадавнього чумацького
шляху – далеко в степу – розбрелися високі вежі. 8. Залізне плетиво
геометричних фігур нагадує своїми контурами ракети, націлені вгору.
9. Гострими шпилями, мов чутливими антенами, вони, здається,
прислухаються, як перемовляються світи (О. Г.). 10. Напоєний цілющим
зіллям, зігрітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коц.).
Контрольна робота відбудеться 04.11.2020

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?

Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.

Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на до ншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.

Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.

Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.

Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи  обережніше»