Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі, крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт "дівчат" викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжени сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і похощами, які ні з якими іншими не сплутаеш. Мабуть, то справжні французькі парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. Їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: на зеленому тлі - то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.
1) Сонечко встає і в росі трава, біля школи в нас зацвітають віти.
2) Збирались птиці, а птиці білі, вкриті памороззю на світанку, де до літа стежки зруділі ще лишилися наостанку.
3) Я знаю у талих потоках і мій починається шлях, що піде землею в широких і щирих, як серце піснях.
4) Ще поринуть кораблі за хмари, ще полинуть люди у блакить, та довічно полинові гори знов на землю будуть їх манить.
5) Шляхи вересневі, ключі журавлині і небо палає, і сохне земля, і сонце зважніле ятриться здаля, і падає мертво у виглиб долини.
