рідна мова - не полова : її за вітром не розвієш
бабиних груш не руш : свої тряси і бабі неси
замкнув вовка межи вівці - нехай тюрму знає
живемо, як сорока на тину - хто не йде - сполохне
добре бідному : од багатства голова не болить
Бідний і на тім світі на панів робитиме: пани в котлі кипітимуть, а бідняк дрова носитиме
Добре найнявся: дають рано води, а ввечері пити
Любов – не пожежа: займеться – не погасиш.
Зовиця – як синиця: вона все хвостом вертить.
Брати – що коти: вони погризуться і помиряться
Говори до гори, гора горою : вона стоїть собі в спокою.
У старого голова, як решето: багато було, та висіялось.
Наговорила: на осиці кислиці, а на вербі груші
Така господиня: на три городи – одна диня
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.
Объяснение:
Всі пасажири їхали, ЛЕЖАЧИ У СПЕЦІАЛЬНИХ КРІСЛАХ, ДИВЛЯЧИСЬ НА СТЕЛЮ.
Шукаючи очима дівчину, вони стали на поріг.
Він йшов по мальовничому березі річки, насолоджуючись її красою.
Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою.
Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка).
Літа не минули, лиш,втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Б. Лепкий)
. Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (А. Головко).
Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.
