Перші сонячні промені розбудили землю. Вона ніби й чекала цього: посміхнулася до сонця своїми весняними травами, прокинулись і підняли голівки ніжні квіти.
Але найпершими, хто привітав ранок, були, звичайно, пташки. З першим сонячним промінням вони своїми дзвінкими голосами розбудили все навколо, сповістивши, що настав ранок, побігли весняні струмочки, трави підняли свої пагони, дерева розкрили квітучі суцвіття, очікуючи бджіл – медоносів.
Прокинулась природа, розбудила землю. А їй тепер не до відпочинку: треба набратись сил для щедрих врожаїв, напитись вдосталь водички перед засушливим літом, ввібрати в себе стільки сонячного тепла, щоби вистачило і рослинам, і тваринам, і людям аж до нових морозів.
Весняний ранок гарний і веселий. Він є символом оновлення всього живого, адже позаду лишилась зима і минула ніч. Здається, ніби все погане лишилось там, за обрієм, лишилось спогадом. Вранішнє сонце розвіяло хмари і сумніви, подарувало надію на радість, на нове життя.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Объяснение:
