-Андрію, привіт.
-Привіт, як справи Сашку?
-Непогано, а в тебе?
-Як завжди. Слухай, а ти вже вирішив в який вуз будеш поступати?
-Так, в Шевченьківський. А ти?
-Та, ні ще думаю. А на який факульет будеш поступати?
-На факультет психології.
-Ого, а який ам прохідний бал?
- ів.
-Так, багатенько. Це ж ти повинен дуже завзято вчитися.
-Агась, я вже ходжу до кількох репетитирів!
-Оу, ну ти і влип, це ж ти взагалі не маєш вільного часу.
-Угусь, ще й до цього всього я цю математику взагала не розумію.
-Доречі, як думаєш? Куди мені краще піти?
-Давай, до мене. В Шевчнка. На факулье психології.
-Та ти що я ж людей взагалі не розумію. Мені краще на математику, оце моє.
-О, якщо и добре розумієш маематику, можеж мені її пояснити?
-Так звичайно, коли в тебе є час?
-Давай сьогодні після уроків.
-Давай, я чекатиму тебе біля школи.
Покликання – це улюблена справа, якій ти присвячуєш все своє життя і в підсумку робиш його професійно. У кожної людини покликання своє: для когось – це медицина або бізнес, хтось – хороший як учитель, а інший – прекрасний актор. Щоб знайти свою улюблену справу потрібно постаратися, адже це не так-то просто.
З самого дитинства нас вчать мріяти. Хтось раніше хотів стати космонавтом, а інший – президентом. Але з часом діти розуміють, що потрібно шукати більш приземлені мрії і починають думати про кар’єру юриста, лікаря, бізнесмена або когось іншого. Наприклад, я в дитинстві мріяла бути співачкою, але потім зрозуміла, що у мене немає голосу. Так, мені в голову прийшла чудова думка: я захотіла стати архітектором.
