4. Чий це портрет: «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна,гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, зтонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повніта червоні, як калина»?​

"Острів скарбів", який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми — оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним.
Юному героєві "Острова скарбів" Джиму Гокінсу доводиться самостійно орієнтуватися в складних обставинах за несприятливих умов, іти на ризик, напружувати мозок і м'язи. Доводиться робити моральний вибір, виявляти життєву позицію. Джиму та його друзям зустрічаються пірати. Це справжні мародери, втілення злої і хижої підступності. Джим в їхньому середовищі — "острів скарбів". І глибинний смисл його пригод — в самому собі виявити справжні скарби.
Стівенсон оспівує романтичне натхнення почуттів, однак не ізолює цих високих почуттів від реального ґрунту. Його приваблюють складні характери, душевні суперечності і контрасти. Одним з найяскравіших характерів постає одноногий корабельний кухар Джон Сільвер. Він підступний, злостивий, жорстокий, але водночас розумний, хитрий, енергійний і спритний. Його психологічний портрет складний і суперечливий, однак переконливий. З великою силою художньої виразності письменник показує моральну сутність людини. Стівенсон прагнув своїми творами "навчати людей радості", доводячи, що такі "уроки повинні звучати бадьоро і натхненно, повинні зміцнювати в людях мужність".

Напевно, всім відома фраза «Хочеш змінити світ - почни з себе». Здавалося б, що може залежати лише від однієї людини, коли всі інші не прагнуть до самовдосконалення?
На мою думку, кожен з нас відіграє значну роль у цьому світі. Ми немов пазли, дрібні частинки великої картини. І що саме буде відображати картина, звісно, вирішувати нам.
Так, комусь одному не підвладно змінити навколишню сформовану ситуацію, але це не привід опускати руки.
По-перше, якщо кожен думатиме, що йому не варто прикладати ніяких зусиль, адже це марна витрата часу, то зсунутись з мертвої точки не вдасться.
По-друге, не змінивши себе, не варто очікувати чогось від оточуючих.
По-третє, чому б не почати з малого. Невеликими кроками можна досягнути небачених висот. І перший крок потрібно спрямувати саме на покращення себе, як людини, яка в майбутньому буде здатна зробити значний внесок для збагачення країни, або й цілого світу.